Не такі, як завжди, канікули

Ось і закінчились канікули. Ну, звичайно, ще попереду два вихідних, але основний час вичерпався. Позаминулого року ми на весняні канікули їздили з дівчатами відпочивати. Минулого року теж щось придумували. А цього року залишились вдома.

Не можу сказати, що було важко/погано тощо, але краще б ми кудись поїхали. Так ще й Мар"янка з Іванкою захворіли. Сумно, що ми не змогли за цей тиждень відвідати якусь нову місцевість чи придумати ще щось таке ж масштабне.

Режим "нікудишко"

Періодично у мене вмикається режим "нікудишко". Тобто, я нічого не можу, нічого не вмію, нічого не досягла і т д В такі моменти я задумаюсь про старість, пенсійні програми і онуків.
Але потім я беру пензлики в руки, і розумію, що не все так погано в моєму світі. Так, у нас немає "ні кола, ні двора", але є де жити і є за що жити. Ні, ми не шикуємо, але і не просимо попідхати.

Батьківські збори такі збори....

Коли у батьківській групі у вайбері, мами 13-14 річних хлопців питали уроки у інших батьків - я здивувалась перший раз. Адже той самий вайбер є і у їхніх дітей, тож чому вони самі не запитують уроки?

Але коли на батьківських зборах ті ж самі батьки в діалозі з вчителем почали розповідати, що вони перевіряють вивчені правила у своїх дітей, перевіряють уроки, перевіряють домашнє завдання та інше такого ж плану, я була в шоці.

Тобто, ходити десь на гульки з друзями сам - він може, їздити на екскурсії з класом в інше місто сам - він може, а уроки зробити сам - не може...

Хлопцям по 13 - 14 років! Більшість з них уже вищі за своїх батьків, а зробити самостійно уроки і нести за це самостійно відповідальність - не можуть... 

Я, часто, навіть не знаю, яку саме тему в даний момент мої дівчата, тому що це уже зона їхньої відповідальності. Звичайно, я не пускаю все на "самотьок", але і перевіряти вивчені правила постійно - я теж не збираюсь. В свої 13 років, та й навіть у 11, вони можуть це робити самі і, відповідно, нести за це відповідальність. Бо якщо зараз рано - то коли буде вчасно?

Садочок та режим дня

Насправді, режим дня для малої дитини - то дуже круто для усіх. Коли ти точно знаєш, що ось з 13.00 до 15.00 (приблизно) дитина буде спати, то можна планувати на цей час якісь справи, або це просто полегшує "тільки б дотягнути". Коли я знаю,  що 21.00 усі діти мають бути в ліжку, це означає, що ще як мінімум 2 години у мене є часу для чоловіка і своїх особистих справ. Це, звичайно, якщо я не засну разом з Мар"яною ще до 21.00. Також, розумні люди кажуть, що чіткий режим дня дозволяє дитині відчувати захищеність і споків. ну, що не зробиш для власної дитини )))

Про "жіноче" свято

Я хочу щоб мене любили і цінували кожного дня, щоб казали компліменти і хай невеличкі подаруночки (ми ж пам"ятаєм, що рафаелка - то не подарунок), хай не кожного дня, але декілька разів на тиждень.

Я хочу, щоб моїх дівчат любили не за те, що вона дівчинка, а через те, що вона розумна, мила, гарна, фантазерка, кмітлива та інше, бо там дійсно є за що любити і цінувати.

Тому я й не дуже розумію цього загального оскаженіння "з празднічком", закупи усіх можливих квітів та чергового мила з запахом шоколадки. Любити і показувати свою любов потрібно постійно. Мені потрібно, йому потрібно, їм потрібно. Ми хочемо відчувати себе коханими, ми хочемо кохати щодня, а не раз в рік у спеціально відведений день.

А нові труселя, носки, крем для обличча та ін. я і собі і своїм домашнім куплю тоді, коли в цьому буде потреба.

Краще святкувати прихід весни - і привід гарний подарувати подаруночки, якщо без приводу хтось не наважувався, і немає гендерної прив"язки.

Але братєльніку за надзвичайно смачний шоколад Дякую! Хоч і день видався не зовсім такий, як планувалось....

Про Лупана Васильовича

Було це дуже давно, коли ще у мене не було племінників, а в мого Братєльніка синів. Принесли якось вони з дівчиною (тоді ще) додому кошеня. На дворі була зима (чи пізня осінь), холодно дуже, а воно маленьке, худеньке, нещасне, ледь саме їсти навчилось, та ще й хворе якесь - постійно то срало, то ригало. Ще возили його з тиждень до лікаря на уколи. Але очі у нього були здоровезні. Здавалось, що крім них на тій маленькій мордасі нічого поміститись не може. От і назвали його Лупанчиком - Лупік ласкаво.